Нет, не погибла Украина! Я вас встречал давно, в лихие годы, Когда чернела жизни полоса. Когда пожары поджигал…
Я вас встречал давно, в лихие
годы,
Когда чернела жизни полоса.
Когда пожары поджигали
звезды,
И самолеты рвали небеса.
Тогда вас люди псами
обзывали -
За страсть лизать фашистам
сапоги.
За то, что «Хайль!» охотно вы
кричали,
И «Ще не вмерла!» выли, хоть
беги…
Где вы шагали – горе и
пожары,
Да мертвых тел наваленные
рвы.
Плевала кровью Украина в
хари
И вам, и тем, кому служили вы.
Вы пропили б уже ее, ей-
богу,
И нас, и все – до горсточки
земли –
Когда б с востока «Неньке» на
подмогу
Тогда не возвратились
«москали».
Теперь вы снова, связывая
кости,
Торгуете, хоть торг ваш и
нелеп.
Все новых палачей зовете в
гости –
На сало украинское и хлеб.
Вы будете болтаться по
чужбинам,
Покуда черт вас всех не
заберет.
Но знайте – «Ще не вмерла
Украина»,
И не умрет!
НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!
Я зустрічався з вами в дні
суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими
басами
І "Ще не вмерла…" голосно
ревли.
Де ви ішли — там пустка і
руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька
Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій
землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись
"москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши
кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в
гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по
чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла
Україна
І не умре!